Вирощування помідорів у теплиці: повний гід

Вирощування помідорів у теплиці – це спосіб отримати стабільний урожай томатів незалежно від погоди: заморозки, перепади температур і сезонні дощі рослині вже не страшні. За гарного догляду тепличні помідори плодоносять майже цілий рік, дозрівають на 2 тижні раніше за грядкові й менше хворіють на фітофтороз. У цьому гіді – все від вибору теплиці до збирання врожаю: розсада, посадка, полив, підживлення, хвороби, шкідники та сорти.

Літо, а особливо осінь – найкращий час для дозрівання овочів. Хто не пам'ятає різкий пʼянкий запах бадилля свіжозірваного помідора? У міру дозрівання плоди заготовляють на зиму – соки, варення, джеми, соуси, соління, маринади. Смачно, але заготівлі все одно не замінять смаку свіжого овоча. Саме бажання похрумтіти свіжим помідором посеред зими й дало поштовх розвитку тепличного вирощування городніх культур. Витрати сил і ресурсів компенсуються задоволенням бачити на новорічному столі літній салат із помідорами й огірками – а хороший урожай можна ще й продавати.

Цікаво, що помідор з'явився на українських землях відносно пізно – лише наприкінці XVIII століття, через Крим і Туреччину. Перші письмові згадки про вирощування томатів на кримських грядках лишив німецький натураліст Петер Симон Паллас у 1781 році. Спершу рослину вважали радше декоративною, ніж їстівною – боялись через її належність до родини пасльонових, тих самих, що й отруйна беладонна. Повноцінною харчовою культурою помідор став лише в XIX столітті, і саме тоді почалась історія його вирощування – спершу в теплому південному кліматі, а вже потім, з розвитком тепличних технологій, і по всій країні.

У цій статті розберемо:

• як правильно вирощувати помідори в теплицях з різних матеріалів;
• як розрахувати час дозрівання врожаю й вчасно його зібрати;
• які сорти підходять для тепличного вирощування овочевої культури;
• як регулювати швидкість дозрівання плодів залежно від потреби.

Що потрібно знати про вирощування томатів у теплиці?

Помідори – рослини відносно ніжні й примхливі. Але в теплиці, за гарного догляду, вони здатні плодоносити майже цілий рік: там їм не страшні заморозки, перепади температур і сезонні опади. Потрібно лише створити стабільний режим обслуговування, який закриє всі потреби томатів, а теплиця для цього ідеально підходить – якщо правильно виготовлена і оснащена.

Городники здебільшого будують теплиці своїми руками з полікарбонатних листів, хоча підійде і скло, і звичайна плівка. Ідеального матеріалу немає – у кожного свої плюси й мінуси. А от каркас має бути міцним, легким, вологостійким і не іржавіти – тут алюміній підходить найкраще. Висота теплиці для помідорів теж має значення: для низькорослих детермінантних сортів вистачить 1,8–2 м, а під індетермінантні й гігантські сорти, які підвʼязують на шпалеру, варто закладати щонайменше 2,2–2,5 м – інакше кущам просто не вистачить простору для росту.

Освітленість ділянки теж критично важлива для росту й дозрівання помідорів. Якщо світла мало, розсаду доводиться саджати рідше, щоб кущі не затіняли один одного – а це означає менше рослин на тій самій площі або необхідність розширювати теплицю, тобто зайві витрати.

Для холодної пори року теплиці потрібне опалення – газове, парове, повітряне чи електричне. Найдешевше – пічне, дров'яний або вугільний котел. Газове опалення вимагає регулярного провітрювання теплиці, а це втрата тепла. Найдорожчий варіант – електрика.

Досвідчені овочівники радять поливати помідори краплинними системами – стрічками або трубкою прямо до прикореневої зони кожної рослини, щоб листя й плоди не намокали. Такі системи варто обладнати контролерами, які регулюють час і обсяг поливу: після налаштування вся система працює автоматично, і трудовитрати на полив практично зводяться до нуля.

Окремо подбайте про вентиляцію: кілька кватирок угорі й унизу теплиці. Рух повітря запобігає застою вологи й появі роси на листі, а заодно допомагає із запиленням квітучої розсади.

Якщо теплиця дісталась вам уже готовою і в ній щось вирощували раніше – перед висадкою розсади томатів її варто капітально продезінфікувати. Спосіб залежить від матеріалу каркаса.

Дерев'яний каркас дезінфікують обкурюванням сіркою. Спершу закладають усі щілини й отвори, щоб сірка не витрачалась даремно. На металеві листи, розкладені на підлозі, викладають суміш сірки з гасом і підпалюють – вона починає диміти. При горінні сірки виділяється діоксид сірки – токсична речовина, тож у цей час не заходьте в теплицю й не відкривайте її щонайменше 5 діб. Такий спосіб знищує пліснявy, гриби, шкідників з личинками, мікробів і віруси, але годиться лише для дерев'яних каркасів – на металі сірчані випари викличуть корозію.

Для металевих конструкцій краще підходить хлорне вапно: 200 г розмішують у половині відра води, дають настоятись близько доби, зливають рідину, а осад викидають. Отриманий розчин дуже токсичний – працюйте в захисному одязі, гумових рукавичках, окулярах і респіраторі. Нанесіть розчин на всю внутрішню поверхню теплиці (зрошенням або ганчірками), щільно закрийте на 2–3 дні, а потім добре провітріть. Металевий каркас після цього чистять щіткою й обливають окропом, а дерев'яний обробляють мідним купоросом.

Як виростити розсаду томатів із насіння?

У теплицях томати вирощують розсадою, яку можна пророщувати з насіння як прямо в теплиці, так і вдома. Для посіву відбирають непошкоджені, великі, стиглі насінини. Вирощування всіх сортів починають з початку лютого до кінця березня: у лютому висівають пізні сорти, у першій-другій половині березня – середньостиглі, а ранньостиглі – ближче до кінця місяця.

Дражоване (покупне, вкрите оболонкою) насіння можна одразу занурювати в субстрат – захисна оболонка з торфу, мінеральних добрив, перегною й клейкої речовини покращує проростання, а саму насінину зручніше брати завдяки більшому розміру. Будь-яке інше насіння перед посівом потрібно підготувати.

Спершу насіння на 20 хвилин занурюють у розчин препарату Фітоспорин-М для знезараження, а потім переносять у розчин стимулятора росту. Приготувати стимулятор самостійно просто: ¼ чайної ложки гумату натрію розводять у літрі води (продається в спеціалізованих магазинах на кшталт «Жива земля» чи «Томат і перець»). Насіння тримають у цьому розчині ще 20 хвилин.

Після замочування насіння висаджують у легкий пухкий субстрат – підійде дерновий чи перегнійний ґрунт зі столовою ложкою річкового піску на відро суміші. Поверхню розрівнюють і трохи ущільнюють, планкою продавлюють борозенки глибиною 10–15 мм на відстані 5–7 см одна від одної. Перед посівом борозенки добре проливають теплою водою, насіння розкладають з інтервалом 15–20 мм, засипають землею, а ємність накривають склом чи плівкою.

Установіть ємність у добре освітленому місці, бажано не на підлозі, а на підставці – так кисень краще дістається коріння знизу. Оптимальна температура для проростання в цей період – близько 23 °C.

Догляд за розсадою томатів у теплиці

Щоб перші сіянці зʼявились приблизно через тиждень, їм потрібні максимально комфортні умови. Стежте за посівом і одразу розкривайте ємність, щойно проклюнуться перші сходи. Перші 20 днів паростки адаптуються й ростуть повільно, а за наступні 2–3 тижні швидко надолужують відставання. Потрібної висоти й ширини листочків сходи досягають приблизно через півтора місяця після посадки – і саме тоді варто пильнувати, щоб вони не витягувались угору. Для цього ємності переносять у місце з дуже гарним освітленням і раз на добу розвертають на 180° – так виходить рівномірне освітлення з усіх боків.

Якщо розсада все ж значно витягнулась і виправити це вже не вдається – не поспішайте її списувати. Верхівку такого сіянця можна зрізати й укорінити окремо у воді чи вологому субстраті: за кілька днів вона дасть коріння і виросте у повноцінну плодоносну рослину. Так рятують навіть відверто перерослу розсаду.

Про комфортну для саджанців температуру

Перші 7 днів після сходів витримують удень 16–18 °C, уночі знижують до 13–15 °C. Через тиждень переходять на денну температуру 18–20 °C і нічну 15–16 °C – цей режим тримають, поки не зʼявляться 2–3 справжні листки.

З водою варто бути обережними: головне – не залити сіянці. Рекомендують поливати висіяне насіння лише 2–3 рази за весь цей період – у поєднанні зі слабким освітленням березня це втримує розсаду від витягування вгору. Перший полив – одразу після появи сходів, другий – через 7–14 днів, третій – за 3 години до пікірування. Поливайте помірно, під корінь, водою кімнатної температури – оптимально близько 20 °C. Запасу поживних речовин у самому насінні вистачає аж до того моменту, коли розсаду вже можна висаджувати в теплицю.

Коли на розсаді сформуються 2–3 справжні листки, кожну рослину пікірують в окремі ємності 8×8 см із тим самим складом ґрунтосуміші, що й для посіву. Після пікірування розсаду поливають слабким розчином марганцівки (0,5 г на відро води) для знезараження. На пікірування відбирають лише розвинені, міцні, здорові рослини – слабкі, хворі й недорозвинені викидають. Якщо якийсь сіянець виріс помітно вищим за інші, його стебло можна трохи заглибити в землю, не доходячи до сім'ядольних листочків.

Після пікірування розсаду тримають при 20–22 °C удень і 16–18 °C уночі – це потрібно для гарного приживлення. Далі температуру знижують до 18–20 °C удень і 15–16 °C уночі. Поливають не частіше разу на тиждень, а підживлюють через 14 днів після пікірування: столову ложку нітрофоски на відро води, з розрахунку півсклянки розчину на одну рослину.

А коли розсада переросла й сильно витягнулась, через 20–25 днів її пересаджують у горщики 12×12–15×15 см, не заглиблюючи стовбур. Після пересадки рослину поливають теплою водою (близько 22 °C), а далі – раз на тиждень. Сенс такої пересадки в тому, що після неї саджанець сповільнює ріст угору, зате зміцнює й розширює кореневу систему. Ще через тиждень укріплені рослини підживлюють добривом «Сеньйор Помідор» (1 ст. л. препарату й 1 ст. л. суперфосфату на відро води, склянка розчину на рослину), а ще через 2 тижні – розчином нітрофоски (1 ст. л. на відро, склянка на кущ).

Полив і підживлення при вирощуванні томатів зазвичай поєднують. Якщо земляна суміш у ємностях осіла – просто досипте свіжого субстрату до потрібного рівня.

У квітні чи травні, залежно від погоди, починають загартовування саджанців: у теплий сонячний день відкривають кватирки без протягів, поступово збільшуючи час провітрювання від 5–15 хвилин до 2–4 годин на день. У теплі дні розсаду бажано виносити на балкон чи веранду приблизно на 2 години. Ознака того, що розсада загартована, – легкий фіолетово-синій відтінок листя. Упродовж усього загартовування стежте, щоб субстрат лишався вологим, інакше рослини почнуть в'янути.

Пересадка розсади безпосередньо в теплицю

Коли пересаджувати розсаду томатів у теплицю?

Зрозуміти, чи готова розсада до висадки на грядки, можна за трьома ознаками:

• висота саджанців – 25–30 см;
• на стволі не менше 8–12 повноцінних листкових пластин;
• уже є 1–2 підстави для цвітіння.

Найкраще приживається розсада, якій уже 50 днів. За 2–3 дні до пересадки з кожного куща відламують кілька нижніх листкових пластин, лишаючи пеньки не довші за 15–20 мм – це профілактика хвороб, краще провітрювання грядок і більше сонця для кущів.

Скляні саморобні конструкції для вирощування томатів можуть бути опалювальними – тоді розсаду в них висаджують в останні дні квітня чи на початку травня. Неопалювані теплиці з додатковим плівковим утепленням прогріваються до першої декади травня – тоді й садять розсаду. Без опалення й плівки висадку відкладають до другої половини травня. У відкритий ґрунт під плівку розсаду переносять наприкінці травня – на початку червня.

Для томатів велике значення має саме температура ґрунту, а не повітря: заміряйте її градусником на глибині 20 см – вона має перевищувати 13 °C, а повітря на той момент має прогрітися до 20–25 °C.

Підготовка ґрунту в теплиці для томатів

Землю в теплиці міняють раз на пʼять років – за цей час вона помітно виснажується, навіть попри регулярне добриво. Ґрунт варто дезінфікувати в міжсезоння – основним сульфатом міді (1%) або доломітовим борошном (50 г подрібненого доломіту на 1 м²).

Грядки під ранні томати готують заздалегідь, ще восени. Деякі овочівники прокладають під землею утеплювальний шар із соломи, тирси чи хвої товщиною до 10 см, а поверх нього – такий самий шар компосту, накритий землею. У результаті висота грядки виходить приблизно 30–40 см.

Ідеальний ґрунт для томатів – високопористий (65–75%), з найменшою вологоємністю 45–50%, ємністю повітря 20–25% і щільністю 0,4–0,6 г/см³. Беруть дерновий чи перегнійний ґрунт і під час перекопування вносять добрива: 3 ст. л. суміші (50% фосфору, 2% азоту, 6% сірки) на м², плюс по 1 ст. л. K₂SO₄ і K₂SO₄·MgSO₄, по 1 ч. л. сечовини або NaNO₃ і 1,5 склянки деревної золи.

Крім хімічного складу, важлива й структура ґрунту. Глинистий чи суглинистий ґрунт (50% глини) занадто щільний – коріння в ньому розвивається погано, вода й повітря майже не проходять. Таку землю розбавляють органікою – торфом, тирсою, перегноєм, – які можна вносити одночасно з добривами. Торф'яний ґрунт натомість покращують, додаючи по відру перегною, деревної стружки й дернового ґрунту та півведра річкового піску.

Сівозміна в теплиці важлива не менше, ніж склад ґрунту. Томати не варто садити на тому самому місці два роки поспіль і тим паче після інших пасльонових – перцю, баклажанів, картоплі, – вони мають спільні хвороби й шкідників. Найкращі попередники для помідорів у теплиці – огірки, цибуля, капуста, бобові. А восени, одразу після збору останнього врожаю, теплицю варто прибрати від рослинних решток і повторно продезінфікувати – так менше шансів, що хвороби й личинки шкідників переживуть зиму в ґрунті чи на каркасі до наступного сезону.

Схема посадки помідорів у теплиці

Схема посадки залежить від сорту. Низькорослу розсаду скоростиглих томатів, коли вона дозріє до 2–3 пагонів, висаджують у шаховому порядку: лунки – на відстані 35–40 см одна від одної, між рядами – 50–55 см. Для штамбових і детермінантних томатів відступ між лунками скорочують до 20 см, міжряддя – до 45–50 см. Така схема дає густину близько 10 рослин на м².

Стебла гігантських сортів несуть більше навантаження, тож саджанці радять формувати у 2 стебла й розміщувати в шаховому порядку, лишаючи 55–60 см між лунками і 75–80 см між рядами. За такої схеми кожній рослині вистачає світла, повітря й простору для розвитку.

Є ще схема, яка дозволяє вирощувати на одній грядці одразу кілька сортів, у два ряди:

1. перший ряд – біля плівкового чи скляного покриття, для детермінантних скоростиглих сортів на відстані 35–40 см одне від одного, формованих в одне стебло;
2. другий ряд – біля проходу, для високорослих сортів, теж в одне стебло, з відстанню близько 60 см між лунками. Сюди ж додають супердетермінантні штамбові сорти поряд з гігантськими – їх теж формують в одне стебло, з відстанню 25 см між кущами. Коли на таких кущах з'являється друге стебло, його прищипують, лишаючи 2–3 листкові пластини, щоб воно не відтягувало сік рослини.

Штамбові сорти з другого ряду дозрівають раніше за гігантські. За такою схемою висадки в два ряди за сезон можна отримати приблизно 20 великих кущів гігантських сортів, близько 40 детермінантних і 50 скоростиглих.

Пересадка томатів у теплицю

У теплий, але не спекотний день викопайте лунки глибиною 15 см. Приготуйте знезаражувальний розчин одним з двох варіантів: нагрійте воду до 50–60 °C і розчиніть 1 г марганцівки на відро, або розведіть препарат «Заслон» (250 мл на відро води, витрата 500 г на лунку). Пролийте лунки з розрахунку 1–1,5 л розчину на кожну.

Розсаду викопуйте разом із земляною грудкою й одразу висаджуйте в лунку, поки волога не вбралась – вода добре покриє коріння землею. Якщо розсада росла в торф'яних горщиках, виймати з них рослину не потрібно – саджайте разом із горщиком.

Пересохлі рослини не варто саджати похило в брудну лунку. Краще поглибити наявну ямку, викопавши в ній ще одну – такої самої глибини, як висота торф'яного горщика чи земляної грудки. Саджанець розміщують у цій другій ямці й засипають землею. Через 14 днів, коли рослина адаптується, верхню лунку засипають повністю.

Висаджуючи томати, розвертайте їх суцвіттями до проходу – так квіткам дістанеться більше сонця, бо поруч не буде листя. Після висадки всіх саджанців у проміжках ґрунту між ними викопайте невеликі лунки – туди зручно буде наливати добрива у вигляді розчинів. Ґрунт навколо кущів утрамбуйте й насипте зверху шар мульчі.

Догляд за помідорами в теплиці

Пересадка – це стрес для будь-якої рослини: коріння отримує мікротравми, і йому потрібен час на регенерацію. Перші 5–6 днів розсаду краще не турбувати. Для кращого доступу повітря до коріння можна неглибоко й акуратно розпушити ґрунт навколо кущів.

Опори для підвʼязки бадилля варто встановити одразу під час посадки – кілочки чи шпалери з будь-яких підручних матеріалів: обрізків металевих прутів, арматури, пластикових труб, дерев'яних рейок. Довжину матеріалу розраховуйте так: висота куща плюс 25–30 см на заглиблення в землю. Спершу опора просто стоїть поруч, а зі зростанням куща до неї періодично підв'язують стебло.

Для гігантських томатів використовують шпалери – це економить місце: 3–4 рослини вміщуються на 1 м². Уздовж ряду вбивають кілки заввишки 1,8–2 м, а на них горизонтально натягують міцні негниючі мотузки чи сталевий дріт за принципом плетіння рогожки. Молоді гнучкі пагони томатів заправляють у цю горизонтальну основу в міру росту. Такий спосіб дозволяє збирати врожай і з бічних гілок, які не обриваються, – це підвищує врожайність.

Пасинкування розсади роблять уперше або до пересадки у відкритий ґрунт, або одразу після неї, лишаючи пеньки 2–3 см. Робіть це руками, просто відламуючи паростки – обрізка ножем ризикує занести вірусну чи грибкову інфекцію. Найкраще пасинкувати вранці: у цей час паростки відриваються легше. Обламані пагони не варто викидати – опустіть їх зрізаним кінцем у воду, і за кілька днів на них з'явиться коріння. З таких живців виростають цілком життєздатні рослини, придатні для посадки в теплиці. Розсаду, що вже росте в теплиці, пасинкують не частіше разу на тиждень.

Коли плоди наллються, нижнє листя можна обірвати, а стебла оголити – так посилений рух повітря прибирає зайву вологість, яка провокує гниль.

Стабільні денні й нічні температури позитивно впливають на розвиток томатів. Оптимум – 20–25 °C удень і 16–18 °C уночі; коли плоди починають червоніти, температуру варто підняти до 24–26 °C удень і 17–18 °C уночі. Вологість повітря в теплиці тримайте на рівні 60–65% – регулярне провітрювання допомагає підтримувати її стабільною, і особливо це важливо в період цвітіння. Стежте, щоб на внутрішній поверхні теплиці не збирався конденсат – він з'являється через перезволоження ґрунту, а самі помідори від надмірної вологи стають водянистими, кислими й менш апетитними на вигляд.

Щоб на томатах зав'язались плоди, квітки потрібно запилити. Бджіл у теплиці немає, тож цю роботу виконують вручну: у тихий безхмарний теплий день акуратно струсіть квіткові пензлі, а потім оприскайте їх дрібнодисперсним пульверизатором – тоді пилок не опаде, а прилипне. Волога, що утворилась, допомагає запиленню, але вже за кілька годин теплицю варто добре провітрити, щоб знизити підвищену вологість. У великих комерційних теплицях замість ручного запилення часто заводять джмелині сім'ї – джмелі працюють ефективніше за бджіл у закритому просторі й не потребують щоденної участі людини.

Якщо зав'язь все одно обпадає чи не з'являється взагалі, найчастіші причини – задуха й висока вологість повітря, надто висока чи надто низька температура під час цвітіння (вище 32 °C чи нижче 15 °C пилок втрачає життєздатність), а також надлишок азотних добрив, через який рослина жирує зеленню замість плодів. Спершу перевірте провітрювання й температурний режим – і лише потім переходьте до ручного запилення чи джмелів.

Як часто поливати помідори в теплиці?

Перші 7–10 днів після висадки саджанці поливати не варто: якщо залити їх водою одразу, рослина почне активно нарощувати зелену масу й тягнутись угору, а коріння лишиться слаборозвиненим. Кожен етап росту потребує свого режиму поливу – регулюйте частоту й обсяг води на кожен полив.

Молоду ніжну розсаду краще поливати частіше, але потроху; дорослі майже зрілі кущі – рідше, але великою кількістю води. Якщо верхні ніжні листочки в'януть і скручуються – рослині бракує вологи. А якщо на дозріваючих помідорах з'являються тріщини із соком – полив, навпаки, варто скоротити.

Молоді кущі без зав'язі добре реагують на полив раз на 5–6 днів великим обсягом – 4–5 л на рослину, не поспішаючи, щоб ґрунт устиг просякнути на глибину 15–20 см. Кущі із зав'яззю поливають частіше, у два-три рази, але меншим обсягом – 3–4 л на кущ. Після кожного поливу добре провітрюйте теплицю: якщо цього не зробити, підвищена вологість може спровокувати фітофтороз та інші серйозні хвороби.

Для невеликого приватного парника необов'язково встановлювати систему поливу – часто зручніше й ефективніше поливати вручну, великою лійкою чи шлангом із насадкою. Холодна вода томатам не підходить, тож варто тримати про запас бочку літрів на 200 з теплою, відстояною водою – за день вона нагрівається на сонці. Поливайте під корінь: краплі на листі, плодах чи квітках можуть залишити сонячні опіки.

Для великої теплиці має сенс прокласти крапельну систему поливу – коштує недорого, а життя городнику суттєво спрощує. Переваги крапельного поливу:

• вода йде точно до кореневої системи, без втрат;
• витрачається менше води порівняно з ручним поливом;
• за правильного налаштування врожайність зростає вдвічі;
• з ґрунту не вимиваються мікроелементи;
• поливати можна в будь-який зручний час.

Для теплиць великої площі є готові автоматичні промислові системи крапельного поливу. Найкращий час для поливу – ранок, поки сонце ще не пече, але вода за ніч сильно вихолоджується, тож для теплиці не годиться – рідина має зрівнятися температурою з ґрунтом. Щоб не обпекти плоди, полив можна перенести на вечір, коли вода за день уже нагрілась до комфортної температури.

Утім вечірній полив теж має нюанс: із заходом сонця температура повітря швидко падає, а підвищена вологість після поливу в поєднанні з провітрюванням може переохолодити томати й спровокувати гниль. Денний полив небезпечний по-своєму: краплі від автоматичної системи, потрапляючи на плоди й листя, працюють як лінзи для сонячних променів і залишають опіки. З огляду на все це систему поливу варто підбирати під конкретні умови вашої теплиці.

Як підживлювати помідори в теплиці?

За сезон томатам потрібно 3–4 підживлення. Перше вносять через 20 днів після пересадки в теплицю: 1 ст. л. нітрофоски й 0,5 л рідкого коров'яку на відро води, з розрахунку 1 л розчину на рослину. Друге підживлення – через 10 днів: чайна ложка кальцієвої селітри й столова ложка гранульованого повного добрива на відро, витрата 0,5 відра на м². Третє – ще через 14 днів: столова ложка фосфорнокислого вапна й 2 столові ложки деревної золи на 10 л води, 6–8 л на м².

Підживленням можна регулювати й швидкість дозрівання плодів: на самому початку дозрівання розчиніть у 10 л води 2 ст. л. фосфатного добрива й 1 ст. л. натрієвої солі гумінових кислот, підливаючи по 0,5 відра на м².

Осіннє дозрівання помідорів у теплиці

Щоб продовжити плодоношення кущів і збирати стиглі томати аж до перших заморозків, розсаду варто перенести в теплицю в середині літа. Для гарного врожаю до потрібного терміну дотримуйтесь таких правил:

1. для пізньої літньої посадки обирайте ранньостиглі сорти з невеликими плодами – вони встигнуть дозріти;
2. під час пересадки відбраковуйте слабкі й хворі рослини – у теплицю переносьте лише міцні, здорові екземпляри;
3. звірте характеристики обраного ранньостиглого сорту й прорахуйте оптимальний момент для висадки розсади.

Розсаду, яку плануєте висаджувати влітку, готуйте заздалегідь – головне, щоб вона мала добре розвинену міцну кореневу систему. Потрібний день для пересадки розрахувати просто: від прогнозованої дати перших заморозків відрахуйте назад 60–85 днів. Наприклад, якщо синоптики обіцяють заморозки наприкінці жовтня чи на початку листопада, оптимальний час для висадки розсади – середина серпня.

Це найспекотніший період літа, тож пересаджені помідори потребуватимуть посиленого поливу – перші два тижні після висадки поливайте регулярно й рясно, а щойно рослини приживуться, переходьте на звичний режим. Щоб молоді помідори не підгоріли на пекучому сонці, встановіть сітку для затінення з південного й західного боку теплиці – або просто вбийте кілки, натягніть мотузки й розвісьте старі простирадла чи рушники.

Продовжити плодоношення до глибокої осені можна й обрізкою літніх кущів – це стимулює їхній ріст, але вимагає посиленого поливу й грамотного збалансованого підживлення. Узимку теж можна вирощувати помідори, хоч урожай і вийде дорожчим: помідори люблять світло, а взимку його бракує, тож знадобиться додаткове освітлення (найкраще – біолампи, хоч це й підвищує ціну врожаю). Тому взимку в теплицях частіше вирощують огірки задля економії.

Хочеться поєднати в одній теплиці й огірки, і помідори? У культур різні вимоги: помідори люблять низьку вологість, а огірки – навпаки, високу, і бояться протягів і провітрювань. Але за певних зусиль і дотримання правил обох культур сумісне вирощування цілком реальне.

Які шкідники загрожують томатам у теплиці?

Найнебезпечніші для тепличних томатів – гусениці підгризаючих совок, завдовжки всього 3–4 см, різного забарвлення. Вони селяться на різних рослинах, але помідори для них – улюблена страва. Совки активні вночі: виповзають і обжирають кущі, здебільшого підгризаючи основу листкових пластинок і черешків.

Для лову метеликів-совок розвішують у теплиці баночки з квасом, що бродить (квас розводять водою 1:3, додають трохи живих дріжджів). Гусениць можна збирати з листя вручну, хоч це й довго, або обробити кущі настоєм на бадиллі картоплі, полину чи часнику. Якщо не допомагає – застосовують хімічні засоби на кшталт Фітоверму чи Агравертину, хоча фахівці радять уникати хімії там, де є така нагода.

Білокрилка – шкідник томатів у парнику

Ще один любитель помідорів – білокрилка, дрібна комаха завдовжки 1–1,5 см зі світло-жовтим тілом і білувато-борошнистими крилами. Це зовсім інший шкідник, ніж совка: не гусениця, а дрібна крилата комаха, яка висмоктує сік з рослини. З яєць виводяться плоскі овальні личинки світло-зеленого кольору, майже непомітні на листі – вони проколюють поверхню пластини й присмоктуються до неї, послаблюючи рослину.

Виявити зараження легко: там, де оселилась білокрилка, з'являється чорний наліт сажистого гриба, який росте на липких виділеннях личинок. Листя, позбавлене живлення, поступово засихає й опадає. Боротися з білокрилкою можна розчином інсектоакарицидного препарату Фосбецид (10 мл на відро води) – обробляють рано-вранці або ввечері, двічі з інтервалом 14–20 днів. Якщо на кущах ще немає квітів, можна обробити їх рідким димом-репелентом «Сочва».

Ведмедка в парнику

Ведмедка – активний шкідник, що харчується практично будь-якими рослинами. У теплицю потрапляє через кватирку або разом із внесеною землею. Це велика комаха, від 5 см завдовжки, з крилами – вміє літати. Розмножується яйцями, які відкладає в гнізді на глибині 10–15 см; у кладці – кілька сотень яєць, а дозрівання потомства триває близько 20 днів. Личинки, що вилупились, надзвичайно ненажерливі й можуть завдати відчутної шкоди врожаю.

Проти ведмедки допомагають рідкі засоби: вода, настояна на гострому перці (150 г на 10 л), або оцтова вода (2–3 ст. л. 9% столового оцту на 10 л води) – знайдіть нору й залийте туди 0,5 л розчину. Є й готові хімічні препарати – «Медветокс», «Грізлі», «Грім».

Дротяники в парнику

Дротяники – це червоподібні личинки жука-лускуна завдовжки до 5 см, тверді, світло-жовті. Дозрівають вони близько 3 років, і весь цей час активно поїдають коріння, стовбури й гілки рослин – томатам така дієта помітно шкодить, а іноді личинки залазять і в самий стовбур.

З дротяниками борються пастками: у ґрунті роблять неглибокі лунки (12–15 см), заповнюють сирими овочами, нанизаними на паличку 15 см завдовжки, засипають землею, лишаючи кінець палички стирчати на поверхні. Через 3–4 доби пастку дістають і спалюють разом зі шкідниками. Під час ручного перекопування виявлені личинки теж варто знищувати одразу. Дротяники не люблять мінеральних добрив і вапнування – це скорочує їхню чисельність. Непогано працює й інсектицидний порошок «Базудін», який прикопують біля кущів разом із піском чи тирсою.

Чим хворіють помідори в теплиці й як їх лікувати?

Розтріскування плодів. Томати дуже чутливі до погоди й поливу – на тривалу спеку можуть відповісти тріщинами. Хвилюватись не варто, це не хвороба, а фізіологія: автоматична система поливу фіксує високу температуру й збільшує обсяг води, плід переповнюється рідиною, і тонка шкірка не витримує тиску. Вночі невеликі розриви підсихають, плід прискорено дозріває, але рости більше не буде. Щойно на перших помідорах з'являються тріщини – збільшуйте частоту поливів, але скорочуйте обсяг води на кожну рослину, і накрийте вільну поверхню ґрунту агроволокном, щоб він не пересихав. У теплицях зі скляним покриттям, аби запобігти перегріву ґрунту, зовнішню поверхню варто матувати вапняним молоком.

Фітофтороз – грибоподібне захворювання (ооміцет, який часто зараховують до грибкових хвороб через схожі симптоми). Найчастіше вражає помідори у відкритому ґрунті, у теплицях трапляється рідше, але теж можливе.

Томати в теплиці лишаються зеленими

Іноді при дотриманні всіх норм тепла й вологості томати червоніють лише в нижній третині, а середина й верхівка лишаються зеленими чи ледь жовтіють. Найчастіша причина – надто щільна посадка: кущам просто бракує світла для дозрівання. Розростаючись, вони утворюють густі темні зарості, крізь які сонце не пробивається до нижнього листя й плодів. Проріджте листкові пластини, особливо біля землі, і за потреби обірвіть зайві пасинки.

У липні, в розпал літа, підживлення кущів у теплиці зазвичай припиняють – інакше рослина активно нарощує зелену масу, а плоди залишаються в тіні й повільно дозрівають. Виправити ситуацію можна так: на висоті 15 см від землі стебло розрізають наскрізь уздовж на 5–6 см і вставляють у розріз дерев'яну розпірку. Стебло розділяється на дві частини й пропускає менше води та мікроелементів – зростання зелені сповільнюється, а дозрівання плодів прискорюється.

Чому чорніють томати в теплиці?

Якщо плоди в теплиці почали чорніти, варто зʼясувати причину. Це може бути вершинна гниль – вона з'являється через неправильний полив і підвищену вологість, різкі перепади температур або нестачу кальцію. Інша причина – ураження фітофторою. Плоди чорніють і тоді, коли ґрунт має підвищену кислотність або перенасичений азотом.

Проти вершинної гнилі готують розчин: 1 ст. л. Ca(NO₃)₂ на відро води, ретельно обприскують ним усі частини рослини з пульверизатора. Уражені плоди й гілки обривають і утилізують – правильний догляд надалі запобіжить повторному зараженню.

Чому на листі томатів з'являються плями?

Плями на листі томатів у теплиці мають кілька можливих причин:

• недостатній, надто скупий полив;
• кладоспоріоз – хвороба, яку викликає гриб Cladosporium fulvum;
• біла плямистість листя (септоріоз) – дрібні світлі плями з темною облямівкою, які починаються на нижньому листі й поступово піднімаються вгору кущем;
• хлороз – зазвичай вражає розсаду через дефіцит поживних елементів, найчастіше заліза;
• ураження коренів і листя фузаріозом з подальшим в'яненням куща;
• занижена норма поливу – верхні листкові пластини жовтіють і поступово скручуються;
• вирощування на ґрунті з нестачею азоту – у період активного росту проявляється хлороз, і листя жовтіє.

Фузаріоз – поширене й доволі небезпечне грибкове захворювання тепличних томатів. На листі хворих рослин з'являється жовтизна зі світло-синім відтінком, пластини поступово слабшають і в'януть. Якщо викопати таку рослину – коріння виявиться сплетеним у клубок.

Макроспоріоз (суха плямистість) – грибкова інфекція, що вражає стебла, листя й плоди. На них з'являються світло-коричневі плями з концентричними колами, які швидко захоплюють усю поверхню пластини – вона в'яне й відпадає. За два тижні хвороба здатна знищити рослину й весь урожай. Лікування – те саме, що й від фузаріозу.

Мозаїка – вірусне захворювання, яке не піддається лікуванню й становить найбільшу небезпеку для томатів. Діагностується за характерним мозаїчним малюнком на листі зі світлих і темних плям. Заражені кущі плодоносять дедалі гірше й невдовзі гинуть – такі рослини варто одразу прибирати й знищувати. Саму інфекцію вилікувати не можна, але зараження можна попередити: перед посадкою продезінфікуйте насіння 1% розчином марганцівки, а розсаду в процесі росту обробляйте розчином 1 г марганцівки на відро води, 2–3 рази з інтервалом 20 днів.

До гниття томатів призводить і зараження вершинною чи сірою гниллю. Рання ознака – невелика водяниста пляма в нижній частині зеленого помідора, яка згодом висихає, темніє й стає сіро-коричневою, а поверхня вкривається кіркою з тріщинами. Гниль швидко піднімається вгору й сприяє поширенню цвілі – хоча іноді плід просто висихає без явних зовнішніх ознак ураження, і проблема виявляється лише тоді, коли він раптово падає на землю.

Головні причини гнилі – нестача кальцію та порушення водного балансу: на клітинному рівні відбувається зневоднення, коли температура повітря підвищується. Якщо проблему помічено вчасно, достатньо скоригувати режим і обсяг поливу. Паралельно варто зміцнити рослини, обприскавши їх розчином 40–50 г кальцієвої селітри в половині відра води, а також внести в ґрунт підживлення фосфором і калієм. Під корінь корисно вилити розчинену деревну золу (250 г на відро води) – вона містить фосфор, залізо, кальцій, сірку, калій і цинк.

Плоди може вразити й інший вид гнилі – бура гнилизна, або фомоз: від неї страждають як зелені, так і стиглі помідори. Біля плодоніжки з'являється невелика бура пляма діаметром 3–4 см, хоча гниє насправді весь плід зсередини. Джерел зараження може бути кілька – земля, свіжий гній, інші вже заражені плоди. Щоб запобігти втратам, дезінфікуйте землю перед посадкою, використовуйте перегнилий, а не свіжий гній, не перестарайтеся з азотними добривами, одразу прибирайте й спалюйте заражені рослини, а кущі обробляйте препаратами «Заслон» або «Фундазол».

Збирання і зберігання врожаю помідорів

За ступенем стиглості томати ділять на чотири види: зелені, молочної стиглості, рожеві (бурі) і повністю зрілі. Чекати на повне дозрівання на кущі не обов'язково – розповнілі, пожовклі й побурілі плоди вже можна знімати: у світлому теплому місці вони день за днем червонітимуть і повністю дозріють за 1,5–2 тижні, зберігаючи смак і пружність. Зовсім зелені помідори теж дозріють на сонячному підвіконні, хоча за смаком трохи поступляться. А якщо чекати, поки плід повністю почервоніє прямо на гілці, решта плодів рослини поступово зменшуватимуться в розмірі. Тож, за багаторічним досвідом городників, найкращий момент для збору – бурий чи рожевий помідор.

Перевіряйте грядки раз на 2–3 дні, а в розпал сезону, влітку й восени, – щодня. Точний термін дозрівання залежить від сорту, часу пересадки в ґрунт, погоди й умов у теплиці. Повністю дозрілі плоди обривайте акуратно, разом із плодоніжкою, і складайте на зберігання в ящики. Збирайте, поки нічна температура ще не опустилась нижче 8 °C – переохолодження провокує гниль, а якщо температура впаде до 4 °C, такі помідори для зберігання вже не годяться. Перезрілі плоди довго не лежать і швидко починають гнити.

Рожеві й молочно-стиглі помідори варто перенести у світле тепле приміщення з температурою 20–25 °C і вологістю не нижче 80%. Розкладіть їх в один шар, не звалюючи в купу, і регулярно провітрюйте кімнату – за 1,5–2 тижні весь урожай повністю дозріє. У свіжому вигляді помідори зберігаються 8–12 тижнів, а щоб продовжити цей термін, плоди спеціально готують: стиглий томат на 2–3 хвилини опускають у гарячу воду (60 °C), ретельно протирають, а потім укладають у ящики в один шар, пересипаючи сухою тирсою чи торфом – або просто загортають кожен плід в окремий папір чи серветку.

Ранньостиглі й середньостиглі сорти для тривалого зберігання не годяться – щоб мати свіжий продукт узимку, їх краще заморозити. На якість після заморозки впливає порядок розморожування: спершу плоди опускають у холодну воду. А щоб не займати місце в морозильній камері, заморожені помідори можна скласти в ящик і засипати снігом.

Які сорти томатів обрати для теплиці?

Кількість, якість і смак майбутнього врожаю залежать насамперед від обраного сорту. Для теплиці підходять сорти з такими характеристиками:

1. Врожайність – кількість кілограмів помідорів з 1 м² теплиці. Сорти ділять на високоврожайні й сорти з невисокою врожайністю; для теплиці найкраще підходять гібриди – вони стійкіші до хвороб, паразитів і погодних коливань.
2. Тип і розмір куща. У детермінантних сортів розмір куща чітко фіксований: досягши його, рослина більше не росте навіть без прищипки й пасинкування. Напівдетермінантні сорти – ранньостиглі, з короткими міжвузлями і стійкіші до хвороб, кущ виростає трохи більше 2 м. Індетермінантні сорти потребують підв'язки, пасинкування й прищипки – інакше сильно розростаються вгору й убоки. Серед популярних індетермінантних сортів – Ред Черрі, Диво світу, Примадонна F1, Банзай, Спрут, Мажор, Щастя, Великий Мао, Бурковський. Серед інших цікавих варіантів – Уральський багатоплідний, Тойото F1, Анюта, Японський краб, Симона. Активно використовують і детермінантні сорти – Балерина, Чайка, Бобкат F1, Елеонора, Загадка, Дама, Джейн, Астероїд.
3. Швидкість дозрівання. За цим показником розрізняють ультраскоростиглі, скоростиглі, середньостиглі й ранньостиглі сорти. Серед ультраскоростиглих – Аврора, Дебют, Катюша, Суперстар, Мандаринка, Президент, Трапеза, Загадка, Солодке гроно, Анастасія, Малиновий гігант, Санька, Бетта. Серед скоростиглих – Ураган, Великий Мао, Золота кисть, Вишня Юббі, Ренет, Суперстар, Солодке гроно, Мандаринка, Познань, Самара, Казанова, Рання грона. Середньостиглі – Ананасний туман, Оксамитовий мелірований, Орлине серце, Везувій, Голд Страйпс, Подвійне захоплення Дону, Златава, Золота канарка, Капія рожева, Полуниця помаранчева, Полуничний десерт, Легенда мультифлора, Нектарин. Популярні ранньостиглі – Агіліс F1, Пінк Барбі F1, Мамако F1, Барібін F1, Дебют F1, Белфорт F1, Каста F1, Санька, Бурковський, Інжир рожевий, Ірландський штрудель, Каскад Лава, Лікувальний, Лисичка червона.
4. Смакові характеристики – ніжна чи тверда шкірка, співвідношення кислого й солодкого в соку та інші нюанси.
5. Величина плода. Великоплідні: Рожева насолода, Абаканський рожевий, ВП-1 F1, Азія F1, Бобкат F1, Браун Кой F1, Бичаче серце, Касаморі F1, Кібо F1, Нада F1, Біг Бен. Середньоплідні: Ганна Герман, Варвара, Золота королева, Марфа, Аліканте, Бананові ноги, Берклі Тай Дай Грін, Бичаче серце китицеве мінусинське, Вінтажне вино, Голд Страйпс, Гранений Високорослий, Груша помаранчева. Дрібноплідні: Папужка, Жовта вишня, Гартен Фройд, Вагнер Мірабель, Медова крапля, Козачка, Світ Чері, Чері Намистинка, Шоколадний зайчик, Рожеві родзинки, Лапочка, Здорове життя. Черрі: Водоспад, Вишенька, Поцілунок Герані, Бонсай, Лебединий пух, Солодка Лінда, Океан, Фляшен Томатен, Сонячний мед, Мінібел, Шоколадні вершки, Вишня червона. Гібриди: Айвенго F1, Алексія F1, Деміроса, Пінк Леді, Пінк Клер F1, Ханні Мун F1, Біг Біф F1, Аламіна F1, Супернова F1, Пінк Буш F1.
6. Стійкість до шкідників, хвороб, поганих ґрунтів, морозів. Варті уваги: Рома, Будьонівка, Біг Біф, Аламіна, Євпаторія, Кострома, Брісколіно F1.
7. Лежкість. Кращі сорти для тривалого зберігання: Новорічний, Волгоградець, Чухлома, Салахаддін, Жираф, Івановець, Хохлома, Краснобай, Інстинкт F1, Акатуй.

Рекомендовані сорти для теплиці

1. Гондола F1 – високоврожайний середньостиглий індетермінантний гібрид італійської селекції, до 1,8 м. Стійкий до хвороб, добре зберігається. У теплиці формують у 2 стебла. Плоди щільні, без порожнин, циліндричні, злегка гранені, з гладким кінчиком, насіння мало, багато сухої речовини. Колір насичено-червоний, вага 120–160 г (буває й до 500 г), смак солодкий. Універсальний: салати, консервація цілими плодами й частками, у власному соку, маринування, соуси.
2. Ураган F1 – урожайний скоростиглий індетермінантний гібрид російської селекції, 190–215 см. Стійкий до розтріскування, схильний до фітофторозу, добре транспортується. Потребує підв'язки й пасинкування, швидко дає врожай. Плоди округлі, насичено-червоні, 100–120 г, солодкі. Універсальне застосування.
3. Мажор F1 – середньоранній індетермінантний гібрид російської селекції, до 1,8 м, стійкий до хвороб. Плоди рожеві або яскраво-рожеві, округлі, з щільною м'якоттю, 250–300 г. Добре перевозиться й зберігається. Салатний, невисокий вміст сухої речовини, смак кисло-солодкий.
4. Силует F1 – напівдетермінантний, середньоранній, середньоплідний, урожайний гібрид до 1,8 м, формується у 2 стебла, стійкий до низки хвороб. Плоди округлі, трохи плескаті, злегка витягнуті, 140–160 г, яскраво темно-червоні, добре транспортуються.
5. Рожевий цар – детермінантний, середньостиглий, великоплідний, урожайний сорт до 1,5 м, формують у 1–2 стебла. Плоди плоскокруглі, насичено-рожеві, до 300 г, м'якоть щільна, соковита, солодкувата. Для салатів.
6. Лонг Кіпер – детермінантний урожайний сорт до 1,5 м. Плоди великі, округлі, середня вага 300 г, смак посередній. Призначений для тривалого зберігання, дозріває вже в лежанні.
7. Леля F1 – напівдетермінантний, середньоранній, скоростиглий, урожайний гібрид середньої висоти, легко переносить перевезення. Потребує підв'язки й пасинкування, стійкий до фузаріозу, ВТМ і кладоспоріозу. Плоди червоні, круглі й плескаті, 100–150 г, солодкувато-кислі. Універсальне використання.
8. Кохава F1 – індетермінантний, ранній, високоврожайний, ультрашвидкий гібрид, стійкий до вірусів і грибкових інфекцій. Плоди плоскоокруглі, щільні, насичено-червоні, 180–200 г. Свіжі, для маринування, на сік.
9. Берсола F1 – напівдетермінантний, ранній, ультрашвидкий, урожайний низькорослий гібрид голландської селекції. Стійкий до хвороб і перепадів температур. Плоди плоскоокруглі, пружні, щільні, добре транспортуються, смак хороший.
10. Диво землі – популярний детермінантний, великоплідний, високоврожайний, середньостиглий, високорослий сорт, стійкий до несприятливих умов. Плоди округлі, середньоребристі, м'ясисті, соковиті, ароматні, 300–380 г. Шкірка щільна, не тріскається, колір малиновий, лежкість хороша, транспортабельність слабка. Для салатів і консервування.
11. Титанік F1 – індетермінантний, середньоранній, урожайний, слабогіллястий штамбовий гібрид, стійкий до хвороб. Кущі невисокі, 50–65 см, плоди округлі, темно-червоні, до 250 г, солодкі, добре транспортуються й зберігаються. Для салатів, закруток, консервування.
12. Діна – детермінантний, урожайний, середньоранній, середньогіллястий, середньорослий сорт (1,2 м), посухостійкий, стійкий до хвороб. Плоди округлі, гладкі, помаранчеві, 100–130 г, багаті на каротин. Для салатів, соків, соусів, засолювання.
13. Манімейкер – індетермінантний, урожайний, універсальний, ранньостиглий, високорослий сорт (1,8 м), стійкий до хвороб. Плоди соковиті, гладкі, блідо-червоні, 100 г, добре зберігаються в прохолодному приміщенні. Для консервування, засолювання, соку, пасти, лечо.
14. Медова крапля – індетермінантний, середньоранній, дрібноплідний, невибагливий сорт до 2,5 м, формують у 2–3 стебла. Плоди грушоподібні, жовті з медовим відтінком, до 30 г, дуже солодкі. Для варення, консервування цілком, свіжі.
15. Бичаче серце – індетермінантний, великоплідний, пізньостиглий, високоврожайний сорт до 1,5 м, потребує підв'язки й пасинкування, формують у 2–3 стебла. Плоди серцеподібні, соковиті, м'ясисті, 200–400 г (до 600 г), забарвлення різне – майже чорне, жовте, червоне, смак класичний з легкою кислинкою. Зберігається погано. Для салатів, соків, соусів.
16. Самара F1 – індетермінантний, ранньостиглий, високоврожайний гібрид, формують в 1 стебло, висота понад 2 м. Плоди округлі, гладкі, глянсові, червоні, 80–90 г, стійкі до розтріскування, потребують пасинкування, смак солодкий. Для салатів і цілоплідного консервування, добре зберігаються.

Самозапильні томати для теплиці

Томати – самозапильна культура: для утворення зав'язі їм не потрібні ні вітер, ні комахи. Але на обмеженій площі теплиці варто підвищити ймовірність влучного запилення, щоб отримати максимальний урожай. Ось кілька способів:

1. Ручне запилення. Невеликою щіточкою, пензликом чи тампоном по черзі проведіть по всіх квітучих квітках.
2. Штучний вітер. Встановіть будь-який пристрій, що створює рух повітря (вентилятор, фен зворотною стороною) – потік перенесе пилок і запилить квітки.
3. Періодичне струшування кожного куща вручну.
4. Рослини-медоноси поруч із томатами – тимчасово чи заздалегідь, щоб приваблювати комах-запилювачів.

FAQ

Чим відрізняється вирощування помідорів у теплиці від відкритого ґрунту?
У теплиці рослину захищено від заморозків, вітру й сезонних дощів, тож урожай дозріває на 2 тижні раніше і рідше страждає від фітофторозу. Зате доводиться вручну контролювати вентиляцію, вологість і запилення – у відкритому ґрунті ці процеси відбуваються самі.

Яка оптимальна температура для помідорів у теплиці?
Удень 20–25 °C, уночі 16–18 °C у період активного росту; коли плоди починають червоніти, температуру підіймають до 24–26 °C удень і 17–18 °C уночі. Нижче 15 °C чи вище 32 °C пилок втрачає життєздатність, і зав'язь не утворюється.

Чи потрібно провітрювати теплицю з помідорами щодня?
Так, і бажано не раз на день. Провітрювання запобігає застою вологого повітря, конденсату на стінках і появі фітофторозу, а в період цвітіння ще й допомагає із запиленням.

Як формувати кущ помідорів у теплиці для високого врожаю?
Індетермінантні сорти формують в 1–2 стебла з регулярним пасинкуванням і підв'язкою на шпалеру; детермінантні й штамбові сорти в формуванні майже не потребують. Зайві пасинки відламують руками, а не зрізають ножем, щоб не занести інфекцію.

Чому в теплиці помідори не червоніють?
Найчастіше через надто щільну посадку – кущам бракує світла, і дозрівання сповільнюється до нижньої третини рослини. Проріджте листя й пасинки, а в липні призупиніть азотні підживлення, щоб рослина не нарощувала зелень замість плодів.

Вирощування помідорів у теплиці – це поєднання точної агротехніки й уважного спостереження за рослиною: досить одного пропущеного провітрювання чи зайвого поливу, щоб урожай постраждав. Але за системного підходу – з правильним сортом, схемою посадки й режимом догляду – теплиця віддячує стабільним і раннім урожаєм цілий сезон. Підберіть сорт під розмір і матеріал вашої теплиці, дотримуйтесь графіка поливу й підживлення – і перший стиглий помідор зірвете на кілька тижнів раніше за сусідів із відкритою грядкою.