Дерево шовковиця

Шовковицю, або тутове дерево, знають майже всі — але здебільшого лише як дерево з двору, під яким влітку не можна ставити машину. А тим часом це один із найневибагливіших, найдовговічніших і найкорисніших плодових видів, які взагалі можна виростити в українському саду. Дерево входить до роду Тутові (Morus), що налічує близько 24 видів, і зустрічається в природі в помірних широтах і субтропіках Африки, Північної Америки та Азії.

Найпоширеніший вид — шовковиця біла, чиє листя є єдиним кормом для гусениць тутового шовкопряда: саме завдяки їм людство отримало натуральний шовк. В історії східнослов'янських земель шовковиця також лишила слід — дерево вирощували для потреб шовкоткацьких мануфактур, а Петро I навіть забороняв його вирубувати через високу цінність деревини. Деревина шовковиці й досі цінується за щільність і пружність — у Середній Азії з неї донині виготовляють музичні інструменти.

У цьому матеріалі — не просто перелік агротехнічних правил, а практичний гід: де шовковицю точно не варто садити, як не помилитися з місцем і сортом, які регіональні нюанси є в українському кліматі, як зібрати врожай без втрат і що з ним потім робити.

Особливості тутового дерева

Молоді шовковиці ростуть дуже швидко, але з роками темп сповільнюється. У саду дерева зазвичай досягають 10–15 м, хоча в природі окремі екземпляри виростають і вищими. Листя просте, лопатеве, розташоване почергово, із зубчастим краєм. Суцвіття колосоподібні, утворені дрібними жіночими та чоловічими квітками.

Урожай — це ягодоподібні супліддя завдовжки 2–3 см, кольору від майже білого до насичено темного залежно від виду. Дерево починає плодоносити приблизно на п'ятий рік, живе в середньому близько 200 років, а окремі екземпляри — понад 500.

Головна відмінність між улюбленими в українських садах чорною та білою шовковицею — не смак плодів (він майже ідентичний), а колір кори: у білої вона світла, кремова, у чорної — темна.

Де шовковицю варто, а де НЕ варто садити

Про це майже не пишуть, хоча саме цей пункт найчастіше зумовлює розчарування садівників за кілька років. Шовковиці потрібне сонячне місце, захищене від холодних вітрів, з дренованим ґрунтом. Протипоказані піщані, заболочені й засолені ділянки, а також місця з ґрунтовими водами вище ніж 1,6 м від поверхні.

Але є і практичний бік, про який варто подумати ще до посадки:

• Не садіть шовковицю над доріжкою, терасою, парковкою чи біля білого паркану. Стиглі плоди обсипаються масово й самі по собі, а сік чорної шовковиці залишає стійкі темні плями на бетоні, дереві та тканині.
• Тримайте дистанцію від фундаменту та комунікацій. Доросле дерево має потужну кореневу систему, здатну пошкодити неглибоко закладені труби чи фундамент легких споруд.
• Враховуйте розмір у зрілому віці. Навіть за формувальної обрізки крона шовковиці розлога — плануйте щонайменше 4–5 м вільного простору з кожного боку.
• Якщо територія обмежена, придивіться до карликових і ремонтантних форм — вони добре почуваються навіть у великому контейнері на терасі чи балконі.

Правила посадки у відкритий ґрунт

Коли садити. Оптимально — навесні, у квітні, до початку руху соку. Другий варіант — вересень–жовтень, головне встигнути до сезону дощів. Досвідчені садівники часто обирають саме осінню посадку: якщо саджанець переживе першу зиму, він, як правило, здоровий і проживе десятиліття.

Який саджанець обирати. Купуйте трирічний саджанець, що вже давав хоча б один урожай. Це знижує ризик отримати чисто чоловічий екземпляр, який квітне, але не плодоносить.

Яма для посадки. Копають за два тижні до посадки, розміром приблизно 0,5×0,5×0,5 м — так, щоб коріння вільно розміщувалося. На бідних ґрунтах яму збільшують і додають суміш із 6 кг компосту чи перепрілого гною та 100 г суперфосфату, присипаючи шаром землі, щоб уникнути прямого контакту з коренем. На важких супіщаних ґрунтах на дно кладуть дренаж із битої цегли.

Технологія посадки. Саджанець опускають у яму, розправляють коріння і поступово присипають землею, злегка струшуючи стовбур, щоб не лишилося порожнин біля коренів. Приствольне коло трамбують, поливають приблизно 20 л води і мульчують, коли вода вбереться. Тонкий саджанець одразу підв'язують до опори, вбитої в яму ще до посадки.

При весняній посадці яму й добрива готують заздалегідь, восени, а сам саджанець висаджують у березні.

Регіональні особливості в Україні

Український клімат в цілому підходить для вирощування шовковиці, але агротехніка трохи різниться залежно від зони:

Дерево, засипане снігом, витримує морози до −30 °C, тому в засніжені зими ризик мінімальний.

Догляд протягом сезону

Базовий догляд — це своєчасний полив, прополювання, підживлення, обрізання та профілактика хвороб.

Полив. Потрібен регулярно з початку весни до липня — це підвищує зимостійкість дерева. Якщо весна дощова, додатковий полив не потрібен. Головне правило: з початку липня шовковицю не поливають узагалі, незалежно від погоди — це загартовує деревину перед зимою.

Підживлення. Навесні — азотні добрива, ближче до літа акцент зміщують на калійні й фосфорні.

Профілактична обробка. Проводять двічі на рік: на початку квітня, поки бруньки ще сплять, і в жовтні, після завершення вегетації. Використовують 3% розчин нітрафену або бордоську суміш; навесні додатково — 7% розчин сечовини, який одночасно знищує шкідників і слугує джерелом азоту.

Обрізання

Найщадніша обрізка — навесні, до початку руху соку. Формувальну й омолоджувальну обрізку роблять наприкінці квітня — на початку травня, до розпускання бруньок; санітарну — восени, коли температура опускається нижче −10 °C, щоб мінімізувати шкоду дереву.

У молодого деревця обрізають усі гілки на висоті до 1,5 м від землі, щоб доросла крона не стелилася по землі. Провідник вирощують до 5–6 м. Якщо потрібне компактне дерево, зручне для збирання врожаю, на висоті 1,5–1,7 м зрізають верхівковий пагін і поступово формують «скелет» із 8–10 гілок за принципом карликової яблуні.

Санітарна обрізка восени прибирає травмовані, висохлі, уражені хворобою, підморожені, надто витончені гілки та ті, що ростуть усередину крони. Її досить проводити раз на пару років.

Типові помилки садівників

• Купівля саджанця «на око», без урахування статі. Дводомні види потребують чоловічого й жіночого дерева поруч — інакше не буде плодів. Трирічний саджанець з уже сформованим урожаєм знімає цей ризик.
• Полив після липня. Пізній полив стимулює ріст молодих пагонів, які не встигають визріти до морозів і підмерзають узимку.
• Занадто сильна обрізка за один раз. Видалення понад третини крони одразу сильно послаблює дерево — краще розтягнути формування на кілька сезонів.
• Ігнорування місця посадки. Дерево над терасою чи парковкою через кілька років перетворюється на джерело постійних плям і прибирання.
• Загущена крона. Через неї різко зростає ризик борошнистої роси — профілактичне проріджування важливе не менше за санітарну обрізку.

Розмноження шовковиці

Насінням. Насіння дістають зі стиглих плодів у другій половині жовтня, очищають від м'якоті й обробляють стимулятором росту (наприклад, Цирконом). Перед весняною висадкою насіння стратифікують 1–2 місяці або проводять почергове замочування в холодній і теплій (50–53 °C) воді по добу. Висівають на 3–5 см у розпушений, добре освітлений ґрунт. Недолік способу: перший урожай — лише через 5–6 років, а дочірня рослина часто не успадковує сортових ознак, тому такі саджанці найчастіше використовують як підщепу.

Кореневими нащадками. Спосіб рятує підмерзлі дерева: найжиттєздатніший кореневий відросток стає новим стовбуром, на якому формують крону. Перевага — повне успадкування сортових ознак материнського дерева.

Живцями. Зелені живці нарізають у червні–липні (по 15–20 см, з 2–3 бруньками), саджають у теплиці під кутом 45° на глибину близько 3 см і підтримують високу вологість. Коренева система формується вже до осені, а пересадку на постійне місце краще відкласти до весни. Напівздерев'янілі живці приживаються так само, лише довше.

Щепленням. Найпопулярніший спосіб — копулювання (щеплення на зріз живця), просте або поліпшене «з язичком». Косий зріз роблять учетверо довшим за діаметр живця, частини з'єднують і фіксують стрічкою для щеплення. Спосіб не вимагає особливих навичок.

Хвороби шовковиці

Шовковиця стійка до хвороб завдяки природному імунітету, але не на всі сто відсотків.

Борошниста роса — грибкова хвороба, білий наліт на листі й гілках, найактивніша в посуху й у густих кронах. Лікують обприскуванням бордоською сумішшю, фундазолом або колоїдною сіркою; профілактика — прибирання опалого листя.

Циліндроспоріоз — червонувато-лілові плями на листі, після чого воно жовтіє й обсипається. Лікують 1% розчином фунгіциду двічі з інтервалом 2 тижні.

Бактеріоз — найнебезпечніший для молодих пагонів: чорніючі плями неправильної форми, скручене листя, деформовані пагони. Лікування складне, тому профілактика важливіша за лікування.

Кучерявість дрібнолиста — вірусна хвороба, яку переносять комахи; листя зморшкувате, пагони стають крихкими. Лікування неможливе, хворе дерево знищують.

Трутовик — гриб-паразит, що руйнує деревину стовбура. Плодові тіла вирізають разом із частиною стовбура і спалюють, рани дезінфікують мідним купоросом і закупорюють сумішшю гною, вапна та глини (1:1:2).

Шкідники

• Білий американський метелик — найнебезпечніший шкідник; гусениці знищують листя. Боротьба: видалення павутинних гнізд, обприскування інсектицидом, ловчі пояси на стовбурі.
• Павутинні кліщі — висмоктують соки з листя й переносять вірусні хвороби. Знищують акарицидами.
• Тутова п'ядениця — гусениці об'їдають листя навесні, у момент набухання бруньок. Профілактика — весняне обприскування.
• Червець Комстока — сисна комаха, що послаблює дерево й спричиняє напливи на корі та гілках. Боротьба — обприскування пестицидами.

Види й сорти

Дослідники нараховують від 17 до 200 видів шовковиці — розкид пояснюється численними природними гібридами. В Україні найпопулярніші три види.

Серед сортів в Україні найбільшу популярність мають «Українська-6» (ранній, врожайний), «Старомосковська» і «Смуглянка» (зимостійкі), «Чорна баронеса» і «Луганочка» (великоплідні), «Біла медова» і «Біла ніжність» (для тих, хто цінує солодкі білі ягоди), а також декоративні форми — плакуча, пірамідальна, кулясту крону формує штамбова шовковиця.

Збирання врожаю без втрат

Стиглі ягоди дуже ніжні, тому обривати їх по одній — не найефективніший спосіб. Практичний прийом, який використовують досвідчені садівники: розстеліть під деревом тканину, ковдру чи спеціальну сітку так, щоб покрити максимальну площу проєкції крони, і легенько постукайте палицею по гілках — стиглі плоди самі обсиплються. З гілок, звідки ягоди не обсипаються самостійно, їх збирають руками. Зібраний урожай одразу перебирають, відокремлюючи сміття, листя та недостиглі ягоди.

Зберігання й заготівлі. Свіжа шовковиця зберігається в холодильнику лише 1–2 дні, тому переробляти врожай варто одразу:

• Заморожування — найпростіший спосіб зберегти вітаміни; заморожені ягоди з цукром зберігаються в морозильній камері до 2 років.
• Сушіння — дає щільний, схожий на родзинки продукт, зручний для чаю та випічки.
• Варення й джем — традиційна заготівля; чорна шовковиця дає темний насичений сироп, біла — світлий і медовий.
• Сироп (тутовий дошаб) — концентрований продукт, який на Кавказі й у Середній Азії традиційно використовують і як підсолоджувач, і як засіб від кашлю.

Користь і можлива шкода

Плоди шовковиці містять комплекс вітамінів і мікроелементів, рибофлавін, холін, пантотенову й фолієву кислоти. У народній медицині їх застосовують широко: зелені ягоди — при печії й діареї, стиглі — як легкий проносний засіб, сік розведений водою — для полоскання горла, настій кори чи плодів — при застудних захворюваннях. Листя використовують як жарознижувальне, відвар кори й коріння — при гіпертонії, а кору, подрібнену в порошок і змішану з олією, — для загоєння ран і синців.

Можлива шкода. Прямих протипоказань немає, окрім індивідуальної непереносимості. Переїдання може спричинити розлад травлення, а поєднання соку чи ягід шовковиці з іншими фруктами й соками провокує бродіння в кишечнику — між вживанням варто робити паузу щонайменше 2 години.

Часті запитання

На який рік шовковиця дає перший урожай? Саджанці, вирощені з живців або щепленням, плодоносять з 3–5 року; вирощені з насіння — лише через 5–6 років.

Чи можна виростити шовковицю в горщику на балконі чи терасі? Так, для цього підходять карликові й ремонтантні форми — вони компактні й добре переносять обмежений об'єм ґрунту, хоча врожайність буде нижчою, ніж у дерева в саду.

Чому дерево цвіте, але не плодоносить? Найчастіша причина — придбання чисто чоловічого саджанця дводомного виду (типово для червоної шовковиці). Рішення — досадити поруч жіночий екземпляр або обрати однодомний сорт.

Чи можна обрізати шовковицю влітку? Небажано: у цей період активний рух соку, і обрізка сильно травмує дерево. Виняток — видалення зламаних чи травмованих гілок після негоди.

Чому шовковиця «пачкає» доріжки та машину? Це особливість дозрівання: стиглі плоди масово обсипаються самі, а сік чорних сортів залишає плями. Рішення — не садити дерево над твердим покриттям або обирати білі сорти, сік яких практично не фарбує.