Це група яскравих представників сімейства Геранієвих. Вона налічує близько 350 різних рослинних видів, серед яких: трав'янисті багаторічні види (переважна більшість), чагарники та сукуленти. Водночас у домашніх умовах вирощують лише кілька видів, хоча навіть це забезпечує належне багатство та різноманіття вибору. У пеларгонії є одна серйозна особливість рослина підходить далеко не всім. Справа в тому, що його аромат сприймається різними людьми по-різному. На одних він має розслаблюючий та заспокійливий ефект, тоді як інші починають при вдиханні відчувати серйозне нездужання.
Рекомендуємо переглянути: Квітка герань: догляд у домашніх умовах
Пеларгонія виглядає привабливо і досить ефектно. Однак вона також є корисною рослиною, що широко використовується в медичній сфері та парфумерній справі. Його ефірні олії входять до складу багатьох парфумів та мильних складів, а також спеціальних засобів для чищення повітря від усіляких домішок та збудників хвороб. 
Як доглядати пеларгонію вдома?
Далі ми розглянемо основні умови утримання культури.
Інсоляція
Пеларгонія вкрай світлолюбна, а тому їй для повноцінної активної життєдіяльності та зростання потрібні прямі сонячні промені. Через це її рекомендується селити поблизу вікон, що виходять на південну сторону. Відповідно вікна на північний бік дуже підходять для цієї мети, хоча за умови досить тривалого світлового дня рослина зможе відносно благополучно жити. На літо пеларгею бажано виносити на свіже повітря. Це може бути як балкон, так і вулиця. Важливо, щоб у приміщенні не було застою повітряних мас – його потрібно регулярно провітрювати незалежно від пори року.
Температурний режим
У літній період культура найкраще почувається в діапазоні температур від +20°С до +25°С. Взимку її потрібно розміщувати в прохолодній зоні, де прохолода підтримується на рівні не вище +14°С. Це дуже важливо для повноцінного цвітіння. 
Полив Пеларгонії
Влітку рослини рекомендується поливати через 3 доби після просихання верхньої частини грунтосуміші. Для перевірки рівня насиченості вологу в ґрунт можна акуратно заглиблювати палець на одну-півтори фаланги. У холодні часи інтенсивність поливу необхідно знизити, паралельно відстежуючи, щоб земля не пересихала. Але при цьому не можна допускати і застою рідини в субстраті, що зазвичай провокує розвитоккореневої гнилі та загибель екземплярів. Окремо варто відзначити, що пеларгонія добре росте при помірній вологості повітря, і розпорошувати на неї воду не потрібно. Однак, коли влітку встановлюється занадто сильна спека, можна зволожувати листя з розпилювача.
Добрива Пеларгонії
За сезон рослині потрібно одне або два підживлення з проміжком у півмісяця. Перший раз годувати можна через два місяці після пересадки. Для цього підходять міндобрива з підвищеним вмістом фосфору, що сприяє поліпшеному цвітінню. Важливе доповнення: рослина слабо взаємодіє з органічними добривами, тому їх настійно не рекомендується використовувати.
Обрізання Пеларгонії
Обрізається пеларгонія щорічно. В результаті обрізки повинні залишатися стебла десь із трьома вузлами на кожному. Завдяки цьому кущі стають більш пишними, і набагато ряснішими. Досить важливою є санітарна обрізка. Вона полягає у своєчасному видаленні пожовклих листів, що засохли. Для цього завдання бажано користуватися гострим різальним інструментом з подальшою обробкою зрізів стовченим деревним вугіллям. Обривати листя вкрай не рекомендується, тому що краї після урвищ дуже часто загнивають. Крім того, основи черешків після обрізання залишаються на гілках. 
Нюанси пересадження Пеларгонії
Молоді пеларгонії підлягають пересадці щороку, а вже дорослим рослинам вона потрібна лише за необхідності. Наприклад, коли коренева система не міститься у горщик. На дні ємності обов'язково облаштовується товстий дренажний шар. Як грунтосуміші береться субстрат з дерну, перегною, листової землі та торфу в рівних пропорціях.
Способи розмноження Пеларгонії
У домашніх умовах розмножують пеларгонію насіннєвим способом та живцюванням. Перший варіант не користується популярністю, тому що в цьому випадку дочірні рослини втрачають сортові ознаки. І це слід мати на увазі, коли настав час вибирати спосіб розмноження. Якщо ви вибрали розведення за допомогою насіння, то тут процес виглядає так:
- Низька ємність заповнюється почвосмесью з піску, торфу та дерну, взятих у рівному співвідношенні.
- У ємність висівається насіння, потім його прибирають місце, де підтримується тепло на рівні +22°С.
Перші сіянці за умови, що підтримуються сприятливі умови, показуються за кілька тижнів після посіву. Потім їх слід розсадити в індивідуальні горщики діаметром близько 9 см. Якщо всі маніпуляції виконуються правильно, топерше цвітіння відбудеться десь за рік після висіву. Якщо вам найбільше підходить розмноження живцюванням, то для цієї мети найкраще брати верхівкові живці. Зрізати і вкорінювати їх необхідно в останній зимовий або літній місяць. Зрізи виконуються під кутом, трохи нижче вузлів і таким чином, щоб на кожному живці залишилося хоча б по три листи, а краще більше. Коли ви зріжете живці, залиште їх на свіжому повітрі на пару годин, щоб вони підсохли. Перед безпосередньою посадкою важливо обробити всі зрізи стимулятором кореневого росту, а за відсутності останнього – стовченим деревним вугіллям. Висаджуються вони в контейнер у такий самий землесуміш, як ми описали вище для насіннєвого розмноження, по периметру. Щоб збільшити пишність дочірніх кущів живці, бажано прищипнути.
Рекомендуємо переглянути: Китайська троянда (Гібіскус) – догляд, вирощування та розмноження в домашніх умовах
Після того, як ви посадите всі живці, тару необхідно помістити в місце з вільним доступом розсіяного сонячного світла. Полив має бути систематичним за допомогою обприскувача. Ґрунт повинен залишатися зволоженим. За дотримання всіх умов живці укорінюються через 2-3 тижні з посадки. Коли саджанці належним чином підростуть, їх пересаджують по індивідуальних горщиках, які мають бути невеликими. Останнє важливе для більш пишного цвітіння. Після живцювання молоді рослини зацвітають приблизно через півроку.
Важливе доповнення: у пеларгонії є чимало отруйних видів. Якщо немає 100% впевненості, що ви працюєте з неотруйним виглядом, тоді необхідно дотримуватися суворих запобіжних заходів при роботі з рослиною, у тому числі ретельно мити руки після кожного контакту.
Недуги та шкідники Пеларгонії
Проблеми з культурою зазвичай виникають внаслідок неправильного догляду , хоча неприємності також доставляють попелиця та білокрилка. Зрозуміти, яка неприємність трапилася з вашою рослиною, можна за зовнішніми ознаками:
- Немає цвітіння. Це говорить про те, що взимку пеларгонія перебувала у теплому, рясно освітленому місці.
- Нижнє листя в'яне, жовтіє та гниє. Свідоцтво надмірного поливу. Необхідно його скоротити, а уражені аркуші обрізати.
- Нижнє листя жовтіє, а по краях сохне. Це зворотна ситуація, а саме рослина відчуває нестачу води.
- На листах утворюються здуття. Характерна ознака того, що в ґрунтосуміші застоюється вода.
- Стебло чорніє біля основи.Ознака того, що рослина уражена кореневою гниллю.
- З'явилася сіра гнилизна. Це ще одна проблема, яка виникла через надмірне поливання.
Основні види Пеларгонії
Серед вітчизняних рослинників популярними є пеларгонія:
Пеларгонія ароматна (Pelargonium graveolens)
Ароматна (Graveolens). Вічнозелений чагарник, що рясно гілкується, з опушенням. У висоту він зростає до метра. Листочки діляться на 5-7 часток і виділяють приємний запах. На рослині формуються зонтичні суцвіття, що утворюються квітками рожевого забарвлення. Цвітіння виду продовжується все літо.
Пеларгонія головчаста (Pelargonium capitatum)
Головчаста (Capitatum). Ще один вічнозелений, але вже напівчагарник заввишки до півметра. Поверхні прямих стебел та листя мають опушення. Листочки у рослини зелені, розділені зазвичай на чотири частини. Суцвіття зонтичне складається з світло-рожевих квіток з фіолетовим відливом. Листя виділяє приємні аромати.
</figcaption>%0A</figure>%0A%0A<h3><span%20id=)
Пеларгонія запашна (Pelargonium odoratissimum)
Запашна (Odoratissimum). Це чагарник з короткими стеблами і листям, що не опадає. Останні мають округло-серцеподібну форму та середню ширину 5 см. Краї у листя рвані, а на їх поверхнях формується м'який волосяний покрив. Вигляд характеризується вкрай ароматним листям із дуже приємним запахом. Суцвіття відносяться до парасолькового типу, включають до десятка рожевих квіток.
Пеларгонія зональна (Pelargonium zonale)
Зональна (Zonale). Метрові чагарники з м'ясистими опушеними стеблами. Листки цілісні, пофарбовані в зелений колір, з коричневою каймою. Квіти насичено червоні, входять до складу багатоквіткових суцвіть. Цвітіння дуже тривале, відбувається з кінця весни до початку осені.
Пеларгонія клобучкова (Pelargonium cucullatum)
Клобучкова (Cucullatum). Вічнозелена чагарникова пеларгонія, що походить із Південної Африки. Поверхні у неї опушені. Листя зелене, з довгими черешками. Суцвіття у вигляді парасольок, складаються з великої кількості червонувато-фіолетових.квітки. Цвіте краєвид з кінця літа і до початку осені.
Пеларгонія великоквіткова (Pelargonium grandiflorum)
Крупноквіткова (Grandiflorum). Вічнозелений чагарник, що рясно гілкується, також виростає у висоту на метр. Листки округлі ниркоподібні, представлені кількома типами форм, а також бувають гладенькими або з опушенням. Квіти утворюються на квітконосах, на кожному з яких до трьох одиниць діаметром переважно в районі 4 см. Цвіте пеларгонія з середини весни і до початку літа.
Пеларгонія кучерява (Pelargonium crispum)
<Курчава (Crispum). Півметрова вічнозелена чагарникова рослина з рясним розгалуженням. Листки мають форму серця, ростуть у два ряди, характеризуються зубчастими хвилястими краями. Цвіте культура із середини і до закінчення літнього сезону. Квітки згруповані по 2–3 екземпляри на коротких квітконіжках. Листя виділяє гарний запах.
Пеларгонія брудна (Pelargonium inquinans)
Забруднена (Inquinans). Дуже великі вічнозелені чагарники з м'ясистими стеблами, що виростають до півтораметрової висоти. Темно-зелені листочки округлі ниркоподібні. Суцвіття зонтичні, з короткими квітконіжками. Квіти червоні. Цікаво, що тривалість та період цвітіння безпосередньо залежить від якості догляду. Воно може відбуватися навесні, восени, взимку або наприкінці весни.
Пеларгонія пушистолистна (Pelargonium crithmifolium)
Пушистолистна (Crithmifolium). Це листопадний сукулент з великими стеблами, що стеляться. Листя в довжину досягає 8 см, фрагментоване на перисті частки, може мати опушення або бути без нього. Суцвіття парасолькового типу, квітконіжки у довжину становлять 1,5–2 см. Квіти яскравого білого кольору, згруповані по 5–6 екземплярів, мають невеликі червоні цятки.
Пеларгонія рожева (Pelargonium radens)
Рожева (Radens). Сильнорозгалуженівічнозелені чагарникові рослини з рясним опушенням, у висоту виростають на 0,5 м. На листі опушення двостороннє, причому на лицьовій стороні волоски виростають жорсткі, а на вивороті - м'які. У листків присутній глибокий поділ і загнуті краї. Рослина дуже приємно пахне. Опушені також і квітконоси, які мають форму парасольки, вони включають кілька рожевих з темними прожилками квіток.
Пеларгонія незграбна (Pelargonium angulosum)
Незграбна (Angulosum). Пеларгонія зростає заввишки до метра. Листя чимось нагадують дубові, з різницею в тому, що частки у них хвилясті. Черешки у листя короткі. Суцвіття зонтичні, утворюються великою кількістю невеликих насичено червоних квіточок. При грамотному догляді вигляд здатний цвісти з кінця літа до середини осені.
Пеларгонія чотирикутна (Pelargonium tetragonum)
Чотирикутна (Tetragonum). Листопадний вид, що зростає до 0,6-0,7 м заввишки. Назву свою він отримав через чотиригранні блідо-зелені пагони з нерідким сіруватим відливом. Листя серцеподібне, з ріденьким опушенням, шириною близько 5 см з коричнево-червоною облямівкою. Квіти п'ятипелюсткові, кремового або рожевого відтінку.
Пеларгонія щиткоподібна (Pelargonium peltatum)
Щиткоподібна (Peltatum). Ампельна вічнозелена чагарникова рослина з голими або опушеними стеблами. Листочки зелені з глянцевим блиском, досить м'ясисті, щитовидної форми. Квітки зібрані в парасолькові суцвіття, бувають білими, червоними чи рожевими. Цвіте краєвид із середини весни і до закінчення літнього сезону.
Більше ви можете дізнатися в розділі сайту “Кімнатні рослини”.